Звичайним же російським автомобілям подібна розкіш недоступна дотепер, хоча в усім світі автоматична коробка
передач уже перестала вважатися якоюсь розкішшю. Однак зараз при бажанні власник вітчизняної "Лади" може
установити у свою машину автоматичну трансмісію. І не просто автоматичну, а новомодний безступінчастий
варіатор. Як передає ИА "Ladaonline", на "ВАЗ-2112" можна встановити безступінчастий варіатор виробництва німецької
компанії ZF, що споконвічно був спроектований для автомобілів Rover. Завдяки конструктивним особливостям
варіатора він зумів дуже добре вписати під капот автомобіля. Між двигуном і варіатором треба було, щоправда,
установити спеціальний переходник і підібрати приводи підходящої довжини. У салоні ж тепер замість трьох педалей усього
дві, а важіль механічної КПП замінив селектор нової трансмісії. Більше нічим ВАЗ із "автоматом" не відрізняється від
серійного автомобіля. Вибір на користь бусступенчатого варіатора був зроблений через те, що він легше й менше
традиційної АКПП, а також простіше в установці й експлуатації. Що ж стосується ходових якостей, те "ВАЗ-2112" з
варіатором, то вони практично нічим не відрізняються від звичайного автомобіля з механічної КПП. Тільки перемикати
передачі не треба. Що ж представляє із себе безступінчастий варіатор? Донедавна було одне велике
поділ всіх коробок, на ручні й автоматичні. Нас зараз цікавлять більше автоматичні. Уперше автомати
з'явилися в США на зорі автомобілізму - в 1906 році. Їхніми мінусами дотепер є підвищена витрата палива,
небагато погіршена динаміка (у порівнянні з "механікою"), складність і дорожнеча в обслуговуванні й ще всякі дріб'язки
(наприклад, неможливість заводу з "поштовху" або буксирування на довгі відстані без навантаження ведучих коліс на
эвакуатор). Що стосується надійності, то із цим зараз проблем немає. Однак, крім звичайної автоматичної трансмісії
давно відомий і так званий клиноподібний варіатор. Його активно використають на моторолерах, гідроциклах і т.п.
Суть його роботи полягає в наступному. Якщо в механічних або автоматичних трансмісіях передаточне число
змінюється шляхом зміни шестірень. У варіаторі ж передача крутного моменту від двигуна до коліс відбувається за
рахунок двох шківів (один ведучий, другий ведений) змінної ширини з конічною поверхнею, які зв'язані між
собою ременем. Кожний шків складається із двох половинок між якими є вільний простір, виконаний у вигляді
умовного кута. У цьому просторі перебуває "перша" частина ременя (частин ременя ні, тому що він крутится). Друга
"частина" ременя точно також розташована в іншому шківі. Якщо половинки одного шківа почати стискати, то ремінь як би
буде прагнути назовні, почне видавлюватися. При цьому другий шків, природно, почне розтискатися. Таким чином,
не існують сходи й забезпечується плавна й постійна зміна передатного зусилля (а значить і швидкості
автомобіля) при оптимальних оборотах двигуна. Виходить, що у варіатора є нескінченна безліч передач,
завдяки яким двигун завжди може працювати в самих сприятливих умовах. Ідеальна конструкція. Однак, всі
гладко тільки в теорії. На практиці ж з'ясувалося, що при відносно великій потужності ремінь (а він робився
гумовим) починає прослизати, швидко зношується або навіть рветься. І все-таки автомобілі з варіаторами були. Їх
випускала з 1958 голландська фірма DAF, що тоді керував інженер Хуб ван Доорн (той варіатор був його
власною розробкою). Потім виробництво було продано компанії Volvo, де варіатор ще якийсь час
випускався. Після цього наступив затишок використання варіатора на автомобілях. І от наприкінці 80 років вони знову
обережно почали з'являтися на невеликих і малопотужних автомобілях. Експериментаторами головним чином були японці,
варіатори, що купували, усе в того ж Хуб ван Доорна, що вирішив використати замість гумового ременя сталевий ланцюг.
І, проте, однаково навіть сталевий ланцюг був не здатний працювати з великою потужністю й більшим крутної
моментом. Першим цю проблему вирішила компанія Nissan що стала оснащувати автомобілі середнього класу (Nissan Primera)
варіаторами. При цьому потужність дволітрового двигуна була 140 л.с., а крутний момент 181 Н.м. Однак потім всіх
здивувала Audi, що представила варіатор, що працює в парі із двигуном V6 обсягом 2,8 літри потужністю 193 л.с. і
крутним моментом в 280 Нм. Так що сучасні варіатори здатні працювати з досить потужними моторами й така
трансмісія на "Ладах" має дуже більші перспективи.