Вона дійсно була сенсаційною. Насамперед тому, що була вже серійним зразком, що пропонувався
покупцям. Двома роками раніше досвідчені екземпляри цього автомобіля були заявлені на міжнародну супергонку по
Латинській Америці Carrera Panamericana. Перемогу тоді одержав Mercedes-Benz 300SL», що лише деяким відрізнявся
від серійного зразка 1954 року. Управляв цим автомобілем Карл Клинг. У тім же 1952 року компанія Daimler-Benz
виставила інший досвідчений зразок 300SL на гонку «Тисяча Миль» (Mille Miglia) по дорогах Італії. Управляти цієї
машиною був запрошений прославлений гонщик довоєнної ери Рудольф Караччиола, якому тоді здійснився 51 рік. Він
фінішував на четвертому місці. Так пройшла презентація досвідчених екземплярів цієї моделі, що згодом
прикрасила колекції багатьох автомобільних музеїв. Модель 300SL стала віхою в історії автомобілебудування. Уперше
серійна машина була оснащена двигуном з механічним безпосереднім упорскуванням палива. Справедливості заради потрібно
відзначити, що трьома роками раніше німецькі фірми, що випускали автомобілі із двотактними двигунами, уже спробували
подібну систему харчування, але їхньої конструкції подальшого розвитку не одержали. Оскільки двотактні двигуни в
подальшому зійшли на ні, компанія Daimler-Benz стала піонером застосування упорскування палива для легкових машин з
чотиритактними двигунами. У наступні роки ця компанія вдосконалювала таку систему харчування. Усе на моделі
300SL було технічним одкровенням. Двигун із шістьома циліндрами в ряд був сильно нахилений ліворуч. Таким
образом удалося значно понизити капот цього спортивного автомобіля. Підвіска всіх коліс була зроблена
незалежної, причому для задньої була використана схема з хитними півосями. Гальмові барабани одержали
поперечні ребра охолодження й мали більшу ширину - таке рішення надалі скопіювали багато фірм. Основою
автомобіля служила просторова рама-ферма, зварена із труб малого діаметра. Вона забезпечувала високу
твердість на скручування й, як наслідок, точне й передбачуване поводження автомобіля на дорозі. Така конструкція
- прямий наслідок аналізу новітніх гоночних автомобілів. Через велику висоту рами пороги кузова мали значну
висоту щодо полотна дороги, і для спрощення входу й виходу двері відкривалися не вбік, а наверх. У піднятому
положенні вони нагадували крила чайки. Таке рішення на легкових автомобілях застосовувалося вперше. Сама форма кузова
була ретельна пророблена для одержання гарної обтічності - 300SL була спортивною моделлю, і високе
аеродинамічна досконалість була для неї конче потрібно. Салон двомісного кузова був досить тісним, і для
полегшення посадки водія кермове колесо відкидалося на шарнірі в горизонтальне положення. Mercedes-Benz 300SL
знаменувало повернення компанії до універсальних спортивних автомобілів, які могли використатися як для
змагань, так і для звичайних повсякденних поїздок. Згадаємо, що в довоєнній виробничій програмі компанії
завжди були машини такого типу: моделі SSK, 500 і 540ДО. Вони вважалися також і престижними автомобілями, і
не дивно, що їхніми власниками були кінозірки, художники, композитори й взагалі заможні люди. З перших днів
продажів моделі 300SL їх придбали такі знаменитості, як кіноактриси Софи Лорен, Жужа Габор, художник Пабло Пикассо
і інші. Автомобіль випускався недовго, лише до 1957 р. Пізніше з'явився його молодший брат, модель 190SL, схожа по
зовнішньому вигляду й конструкції, але помітно більше дешева. Один екземпляр автомобіля Mercedes-Benz 300SL надійшов в 1956
року в нашу країну й був переданий у Центральний НДІ паливної апаратури (ЦНИИТА) для вивчення й порівняльних
випробувань. Автомобіль мав двигун робочим обсягом 2996 куб. див і потужністю 215 л.с. Машина важила без навантаження
1315 кг. Її максимальна швидкість (залежно від передаточного числа головної передачі) становила від 235 до 260
км/ч. За чотири роки було виготовлено близько 1,2 тис. машин із закритим кузовом типу «купе». Їхнім конструктором був
інженер Рудольф Наллингер.