Росія на самому початку XX століття мало у своєму розпорядженні досить слаборозвинену мережу доріг. У переважній більшості вони були
ґрунтовими, лише в рідких випадках мали брукове або асфальтове покриття. Основним засобом транспорту було
залізничне сполучення. Поїздом у Крим і на Чорноморське узбережжя можна було потрапити тільки до Сімферополя. А
далі? Візники й кінні диліжанси (ну майже як зараз таксисти й маршрутки) доставляли відпочиваючих у Ялту, в
Сочи, Адлер і Сухум. Перші спроби використати для цих цілей автомобілі ставляться до 1902-1903 років. А другого
лютого 1904 року Микола II дав найвище бажання на організацію автомобільного повідомлення уздовж берега Чорного
моря. При цьому фінансування дорожнього будівництва й організації повідомлення робилися за казенний рахунок. Таке
рішення пояснюється тим, що влітку царська родина на кілька місяців переїжджала в Ялту й, таким чином, гарні
умови для автомобільних поїздок по Чорноморському узбережжю були для Міністерства двору гострою необхідністю.
ДО 1905 року на дорогах Чорноморського узбережжя з'явилися легкові автомобілі й малі автобуси, серед яких було й
кілька машин вітчизняного виробництва. Однієї з них був поштово-пасажирський автобус фірми «Фрезі». В
подальшому автобуси почали регулярно курсувати між Сімферополем і Ялтою. Цікаво, що приблизно в цей же час
по проекті інженера Шуберского планувалося організувати тролейбусну лінію між цими двома містами. Тоді, в
початку XX століття, цей проект залишився на папері. Роботи в цьому напрямку були розгорнуті із середини 30-х років, і в
теперішній час лінія Сімферополь^-Ялта є самим довгим у світі тролейбусним маршрутом. Якщо говорити про
далеких туристських поїздках із центральної частини Росії в Крим, то в 1908 році петербурзький автомобіліст Капустін
на автомобілі Renault зробив поїздку з Петербурга в Ялту по абсолютному бездоріжжю - «Газета.Ru» розповідала про
цьому.. Від Києва до Сімферополя йому довелося переборювати глибокий бруд, піски, броди, і, напевно, такий кидок на
південь можна було б дорівнювати до сучасного рейду типу Париж - Дакар. Цей приклад - яскраве свідчення стану
дорожньої мережі в тодішній Росії. Що стосується Криму й Чорноморського узбережжя, то до 1909 року там працювали в
основному іномарки - автомобілі Benz, Lorren-Dietrich, Case і інших. У ті роки вітчизняні підприємства «Фрезі»,
«Старлей», «Лесснер», «Дукс» зуміли випустити лише дрібні партії автомобілів. Розвиток автомобільної промисловості
і дорожнього будівництва на початку XX століття було недостатнім.